Доповідь на
тему: «Формування здоров’язбережувальних компетентностей
на уроках Основ здоров’я».
Здоров’я
- не все,
але
все без здоров’я – нічого.
Сократ
Сучасна
система освіти має на меті виховання здорової особистості, яка дбає про своє
здоров’я та здоров’я оточуючих, прагне вести здоровий спосіб життя і формувати
його в молодого покоління. Водночас в останні роки спостерігається значне
погіршення стану здоров’я дітей. Кількість абсолютно здорових дітей знизилась
за останнє десятиріччя з 23 % до 15 %, збільшилась кількість дітей з хронічними
захворюваннями. Біля 20 – 27 % дітей вважаються часто хворіючими. Основними
причинами такого стану є погіршення екологічної ситуації, економічні проблеми в
країні, падіння рівня життя населення, зниження рівня медичного обслуговування,
прискорення темпу життя, збільшення навантаження на дітей тощо. Певне місце
посідають фактори, пов’язані з недоліками навчально-виховного процесу,
недостатньою обізнаністю дітей з особливостями дотримання здорового способу
життя. Педагоги недостатньо володіють системою теоретичних знань та практичних
умінь щодо організації здоров’язбереження в педагогічному процесі та формування
у дітей здоров’язбережувальної компетентності. Тому так гостро постають питання
створення здоров’язберігаючого простору в навчальному закладі, де школяр
проводить більше часу, та сім’ї, а також формування здоров’язбережувальної
компетентності у дітей. Виокремленні завдання будуть вирішені завдяки
впровадженню здоров’язбережувальних технологій в освітньо-виховний процес.
Аналіз
літератури (валеологічної, психолого-педагогічної спрямованості) свідчить про
те, що проблемами впровадження здоров’язбережувальних технологій, виховання
здорового способу життя цікавилось багато науковців. У роботах І. Брехман, М.
Гончаренко. В. Горащук висвітлені питання формування культури здорового способу
життя.
Реалізація
здоров’збережувальних технологій передбачає:
1) організацію
освітнього середовища в ЗНЗ за вимогами особистісно-орієнтованого підходу;
2) моніторинг рівня
здоров’я дітей;
3) реалізацію
діагностичних, корекційних і реабілітаційних заходів з дітьми залежно від групи
здоров’я;
4) створення
комфортних умов перебування в ЗНЗ для всіх дітей, в тому числі і з особливими
потребами;
5) вибір оптимальних
технологій виховання і навчання з урахуванням віку, статі, індивідуальних
особливостей розвитку дитини;
6) оптимізацію
соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей і педагогів.
Сьогодні
медицина невзмозі вирішити проблему погіршення здоров’я, тому виникає питання
проведення превентивної роботи, формування усвідомленого ставлення до здоров’я
і здорового способу життя. Пропедевтична робота в даному напрямі лягає на плечі
педагогів, і починати її потрібно вже в дошкільному віці. Виникають суперечливі
питання: чи готові сучасні педагоги реалізовувати в освітньому процесі принципи
здоров’язбережувальних технологій? Чи готові вони співпрацювати з медиками? Чи
готові проектувати спільні дії з батьками по збереженню і зміцненню здоров’я
дітей?
Проблема навчання
збереженню і зміцненню здоров’я є надзвичайно
актуальною з огляду
на те, що:
1. Існує низький
рівень мотивації на збереження і зміцнення здоров’я. Людина не прагне взяти на
себе відповідальність за своє здоров’я. Народжуючись здоровою, вона не усвідомлює
цінність здоров’я до тих пір, доки не виникнуть якісь проблеми. Отримавши
полегшення від лікаря, людина переконує себе у залежності свого здоров’я від
медицини, знімає з себе відповідальність, перестає працювати над собою.
2. Має місце
«заговорювання» проблем здоров’я: обговорюючи якусь проблему, людина знімає
внутрішню напругу. Реальна діяльність щодо вирішення складної проблеми
підміняється розмовами, роздумами на цю тему.
3. Звужується
поняття «здоров’я». Існує біля 300 визначень даного поняття. В Уставі ВООЗ:
«здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а
не лише відсутність хвороб і фізичних вад».
Більшість педагогів
розглядають здоров’я з точки зору фізичної складової, не беручи до уваги
соціально-психологічну і моральну. Важливо розглядати здоров’я як багатогранне
поняття, що включає фізичний, соціально-психологічний і моральний аспект.
Протягом навчання у
школі прогресують відхилення у стані здоров’я, зростає кількість хронічних
захворювань, погіршується психічний розвиток дітей. Усе це вимагає від учителів
пошуку нових педагогічних підходів, використання спеціальних методик, які б
сприяли збереженню здоров’я дітей, формували в них навички здорового способу
життя. У сучасній освіті формування здоров’я учнів здійснюється на основі
різних підходів. Одним із головних підходів є компетентнісний, згідно з яким,
результатом освіти має бути набуття учнем здоров’язберігаючої компетентності,
тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я свого та оточуючих.
Найважливішим
завданням сучасної шкільної освіти – є виховання здорового покоління, свідомого
ставлення особистості до свого здоров’я та здоров’я оточуючих. На законодавчому
рівні це закріплено Законами України «Про освіту», «Про загальну середню
освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті»,
Державна Програма «Діти України».
Практична
реалізація завдань створення здоров’язберігаючого життєвого простору дитини
залежить, насамперед, від учителя, завдяки якому процес навчання будь – якій шкільній
дисципліні має стати невід’ємною частиною здоров’язбереження учня. Сам учитель
повинен слугувати взірцем здорового способу життя.
Особливо важлива
роль в організації збереження й зміцнення здоров’я дітей належить вчителю
початкової школи, що зумовлено віковими особливостями молодших школярів. Дитина
цього віку інтенсивно розвивається, організм, який формується занадто чутливий
до будь – яких несприятливих зовнішніх факторів. Учитель початкових класів, як
основний організатор навчально – виховного процесу може систематично і найбільш
ефективно впливати на здоровий розвиток своїх вихованців.
У своїй роботі
намагаюсь сприяти розвитку здоров’язбережувальних компетентностей учнів та
формувати уміння і навички для збереження здоров’я і життя дітей. А саме: свідомого
ставлення до свого здоров’я, оволодіння
основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров’я
людини. Сприяю формуванню в учнів уявлень про загальнолюдські цінності
(милосердя, співчуття, взаємодопомоги); уміння володіти навичками морально –
етичної поведінки, безпеки життєдіяльності вдома, у школі, в громадських
місцях. Приділяю велику увагу формуванню навичок особистої гігієни, проводжу
профілактичні бесіди по запобіганню захворюваності та травматизму дітей: «Як
попередити захворювання грипу», «Пташиний грип: заходи безпеки», «Хвороби
брудних рук» та інші. Практикую написання диктантів на валеологічні теми: «Як
вирости здоровим», «І очі скажуть вам спасибі», «Твоя постава», «Мийся
частіше», «Таємнича сила вогню». Формування компетентностей відбувається на
уроці. Саме на уроці йде навчання, у процесі якого формуються
здоров’язберігаючі вміння і навички.
На уроках і у
виховній роботі впроваджую інтерактивні, нестандартні форми роботи. А саме:
парну і групову роботи,
дискусії, театралізації, дидактичні та сюжетно – рольові ігри: «Викликаємо
служби 101, 102, 103, 104», «Будь щедрим з другом», «Як провідати хворого»,
«Займи своє місце», «Батьки і діти».
Приділяю велику
увагу формуванню здоров’язбережувальних компетентностей у виховній
роботі. Для закріплення
правил протипожежної безпеки діти проводили позакласний захід «Нехай вогонь в
душі палає, а пожеж хай не буває».
Ми живемо в епоху
стрімкого технічного прогресу. Особливо це відчувається на наших дорогах.
Багато гине або зазнають тяжких травм під час дорожньо – транспортних пригод.
Це відбувається тому, що більшість дітей не знають правил дорожнього руху, а
також часом байдужого ставлення дорослих до поведінки дітей на проїжджій
частині. Тому в своїй роботі намагаюсь сформувати в дітей стійкі навички
безпечної поведінки на дорозі. У доступній формі, ознайомити учнів з основними
вимогами щодо учасників дорожнього руху: пішоходів, пасажирів, велосипедистів.
Дати дітям необхідні знання про дорожній рух та виховати в них
дисциплінованість і обережність. Щоб учні краще засвоїли цей матеріал,
намагаюсь організовувати процес пізнання і засвоєння матеріалу на уроках з
предмету «Основи здоров’я», у
виховній роботі та проектній діяльності, шляхом впровадження інтерактивних
методів навчання та використання ІКТ. Працюючи над проектом «На вулиці безпечно
буде, як правила руху не забудем», діти досліджують, вирішують питання,
пов’язані з правилами дорожнього руху. Вчаться виділяти, аналізувати,
синтезувати потрібний матеріал. При підготовці до презентації проекту, учні
вчаться виступати перед аудиторією, аналізувати факти, порівнювати, чітко
доводити подані результати пізнання своїх досліджень.
Правила дорожнього
руху доцільно вивчати в грі. Саме в грі діти вчаться, пізнають, розвиваються,
розвивають мислення та інтелект. У грі часто навіть складне стає доступним.
Вона приносить багато радісних та корисних хвилин для школярів, а головне, що у
легкій та невимушеній, цікавій формі діти вчаться безпечної поведінки на
дорогах. На заняттях проводжу такі ігри: «Підбери знаки» (На одних картках
намальовані дорожні знаки, а на інших їх - назви. Діти підбирають до назв потрібні
знаки).
Особливо цікавою формою роботи при вивченні правил дорожнього руху
є рухливі ігри. Це – ігри «Пішоходи й пасажири», «Естафета», «Регулювальник»,
«Веселі світлофори», «Господар перехрестя».
Для формування здоров’язбережувальних
компетентностей впроваджую обговорення дорожніх ситуацій. Діти аналізують їх,
роблять правильні висновки, запам’ятовують їх. Наприклад для пятикласників:
Ситуація 1.
Діти переходять
через вулицю, дивляться одне на одного і розмовляють між собою. (Так робити
небезпечно. На дорозі слід бути уважним і не відволікатися на розмови).
Ситуація 2.
Перехожий перебігає
дорогу у місці пішохідного переходу бігом. (Це робити небезпечно. Переходити
дорогу треба кроком, не поспішаючи). Обговорюючи з дітьми ситуації в
громадському транспорті, діти роблять висновки: добре чи погано чинять учасники
відповідних ситуацій.
Ситуація 3. Цей випадок трапився у
переповненому автобусі, що їхав вулицею селища.
Що за дивина:
На ходу пустун Мишко
Висунувся геть із вікна
І волав : «Привіт, Сашко!»
«Ох, бешкетнику малий,
Не висовуй голови!
Треба також, хлопче знати:
В транспорті не слід кричати!
Це не гарно, небезпечно», -
Строго дід сказав гречно
Озирнувся Мишко навкруг:
«Ну то й що? А там мій друг»
Висновок. Мишко вчинив неправильно, його поведінка
була небезпечною і повівся він неввічливо.
Цікавою формою роботи
є розв’язання цікавих завдань про дорожні ситуації.
Завдання 1. П’ятеро хлопчиків гралися в м’яча на
проїжджій частині дороги. Двоє пішло додому. Решта дітей залишилося гратися на
дорозі. Скільки малят вчинили правильно?
Відповідь. Жодного. Гратися на проїжджій
частині дороги заборонено.
Завдання 2. Четверо хлопчиків поїхали кататися
на велосипедах по вулиці села. Одному з них було 13 років, решті по 15. Скільки
дітей не порушили правил дорожнього руху?
Відповідь. Троє. Їздити на велосипедах дітям
дозволяється з 14 років.
Завдання 3. Із автобуса вийшло семеро пасажирів.
Троє з них підійшли до пішохідного переходу, двоє
пішли обходити автобус спереду і двоє лишилось на автобусній зупинці. Скільки
чоловіків вчинило правильно?
Відповідь. Двоє. Найнебезпечніше зачекати,
доки автобус від’їде від зупинки і тільки потім переходити дорогу.
На уроках
використовую вікторини, загадки, вірші та оповідання про дорожній рух. Навчаю
досліджувати ті чи інші явища. Так, при вивченні теми «Перехід вулиць і доріг з
обмеженою оглядовістю та за несприятливих умов» знайомлю дітей з головним
правилом – «Переходити дорогу там, де її добре видно в обидва боки». З метою
кращого розуміння і запам’ятовування проводимо дослідження.
Правило: «Не бачиш
– зупинись, уповільни рух!»
Дослідження 1.
Уявіть собі, що ви з вулиці входите у зовсім темне приміщення, підвал. Це
приміщення вам незнайоме. Що ви будете робити? (Зупинитеся, або уповільните рух
і будете чекати, доки очі звикнуть до темряви, бо попереду може бути якась
перешкода, небезпека). Так треба вчинити на дорозі: у складній ситуації,
особливо при недостатній оглядовості та видимості, згадайте про «темний підвал»
і зупиніться, уповільніть рух – це вас вбереже від дорожніх пасток.
Дослідження
2. Зупинковий шлях
транспорту.
Щоб діти краще
зрозуміли що таке «гальмівний шлях автомобіля», особливо, коли дорога слизька
проводжу таке дослідження:
На підлозі крейдою
малюю лінію. Вибираю одного учня. По команді вчителя він біжить (не дуже
швидко). Як учитель дасть команду: «Стій! » – учень зупиняється. Після команди:
«Стій! » – учень мимовільно робить ще кілька кроків. Повторюємо ще раз цей
дослід, але на цей раз учень повинен бігти швидше, ніж першого разу, з усіх
сил. Після команди вчителя: «Стій! » – учень пробіг ще більшу відстань. Ставлю
запитання: «Чому так виходить?» Діти роблять висновки.
Висновок. Хлопчик не зміг раптово зупинитись
по команді, а продовжував ще рухатись. І автомобіль так само. Адже він
рухається ще швидше і водій відразу не може зупинити машину. Вона продовжує
рухатись і тоді, коли вже
спрацювали гальма. Ось чому небезпечно раптово вибігати на проїжджу частину
дороги, потрібно дотримуватись правил дорожнього руху.
Для впровадження
учнями у життя сформованих
умінь і навичок з правил дорожнього руху проводжу цільові екскурсії до
найближчого перехрестя, прогулянки вздовж вулиці. Під час таких екскурсій
ознайомлюю дітей з правилами поведінки на вулиці, ймовірні небезпеки, будовою
вулиці, з основними дорожніми знаками, дорожньою розміткою, особливостями руху
транспорту, пішоходів, зокрема на перехрестях та переходах. Виділяємо головні
вулиці по яких проходить маршрут «дім - школа», вказуємо на основні небезпечні
переходи, які зустрічаються на цьому маршруті. В класі діти малюють кожен свій
маршрут «дім – школа».
Велику роль при
вивченні правил дорожнього руху відіграє організація та проведення зустрічей
учнів з працівниками дорожньо – транспортної служби або автоінспектором,
колишніми учнями нашої школи.
Важливою умовою у
здоров’язбережувальній роботі також є співпраця з батьками учнів. На
батьківських зборах розглядаємо проблеми формування у дітей
здоров’язбережувальних компетентностей, а також проводжу бесіди і лекції з
батьками: «Умови успішного фізичного виховання дитини в сім’ї, родині», «Гігієнічне
виховання дітей – основа здорового способу життя і моралі в сім’ї», «Проблема
вільного часу і організації відпочинку дітей», «Приклад батьків у формуванні
здорового способу життя». Проводжу виховні заходи, на яких діти разом з
батьками змагаються у спортивних конкурсах, іграх, естафетах.
Творчий підхід
учителя, впровадження новітніх технологій, проблемних ситуацій, завдання
розвиваючого характеру, сприяють формуванню в учнів здоров’язберігаючих
компетентностей, виховання бажання вести здоровий спосіб життя та дотримуватись
правил безпечної поведінки.
Немає коментарів:
Дописати коментар